Історія села

Пізнавати історію краю, де ти народився, живеш – вельми потрібна і корисна справа. Кащенці – край вмілих хліборобів, ремісників, сміливих воїнів, просто талановитих людей. Він був відомий з давніх-давен. Незважаючи на нелегку історичну долю, трагічні сторінки кровопролитних війн, національне гноблення, населення села зберегло свою національну ідентичність, духовно-культурні підвалини, мову. У рукотворній красі села, його величі і досягненнях вбачаються роботящі руки, душа і розум  мешканців – щирих, лагідних, доброзичливих людей, великих працелюбів і патріотів своєї малої Батьківщини.

   Наше село знаходиться у надзвичайно сприятливому географічному розташуванні, на південному заході східно-європейської рівнини, в зоні лісостепу і мішаних лісів, в умовах помірно-континентального клімату, з теплим літом, м’якою зимою і достатньою кількістю опадів.

В історико-географічному плані, територія Кащенець належить до Волині.

     Кащенці є невід’ємною складовою України. Ліси і доли, дзеркальна гладь ставу, річок, надра і чорноземи, помірний клімат – усе це робить наше село унікальним для активної життєдіяльності. Пізнати його красу і велич є запорукою глибокої, справжньої, синівської любові до Батьківщини, села, батьківської домівки.

        Вивчаючи історію в школі, ми обов'язково вивчаємо історію рідного села від найдавніших часів до сьогодення. При цьому виникають труднощі, оскільки багато історичних джерел зникло, або ж вони є одиничними екземплярами.

Згідно відомостей, які є в нашому розпорядженні, с. Кащенці має більш як 400-річну давність. Назва цього села походить від різновидностей назв лісової місцевості: „хаща”, „кущі”, рос. – „чаща”. Очевидно від цих назв походить ім’я казкового Кощея (Кащей, Кощій), наприклад, „седло Кощиево” („Слово о полку Ігоревім”)

     Село Кащенці, як маєток пана Матвія Синюти, вперше згадується в акті від 7 липня 1563 року. В повідомленні тодішньому уряду вдови пана Синюти про те, що селяни повстали, вигнали пана, а самі з сім'ями та майном втекли. Колись село належало Сенютам, потім перейшло до князів Яблонських, а потім -- Сапегам, один з яких у 1822 році продав село Людвику Косовському, а наприкінці 19 ст. в руках Людовика Беньковського, внука Косовського. У 1788р. на кошти князя Миколи Яблоновського була побудована дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. В селі було 89 дворів, де мешкало 772 жителі. Діти навчалися в Уніївському народному училищі. Настав 1905 рік. Хвиля селянських заворушень докотилась до Кащенець і Унієва. Наймити пана Беньковського на фільварку Теребіж застрайкували. Керували страйком Крисюк Йосип (з Унієва),Каленик Макар і Бойко Федір (з с.Кащенці). Страйкарі вимагали підвищення платні. В 1929 була відкрита хата-читальня і створено колгосп „ Нове життя”.         В 1923 році з демобілізованих воїнів РСЧА, які з тих чи інших причин втратили своїх рідних і родичів, в селі Кащенцях, в маєтку поміщиків Беньковських була організована сільськогосподарська комуна, яка проіснувала до 1930 року. Головою комуни, яка носила назву „Червоний прапор”, був(з невеликими перервами) Лук’янов Василь Юхимович. В ній також працювали бідняки села Кащенець. Комуна проіснувала якраз до проголошення статуту сільгоспартілі, після чого була реорганізована в колгоспи „Червоний прапор” і „Нове життя”. До 1937 року, знову ж таки з перервами, був вище згаданий Лук’янов В.Ю. У 1937 році він був репресований, але в1958 році його було реабілітовано.

   Спочатку в Кащенцях, Ставищанах, Лісках і Баймаках були окремі колгоспи.

У1959 році, після укрупнення колгоспних одиниць, їх було об’єднано в один колгосп „Комуніст”. Очолив його Лотоцький Василь Іванович, на посту секретаря парторганізації перебував Дячок Павло Антонович.

 Слід зазначити, що найкраще історія рідного села вивчена за 20 століття. Зокрема, велика увага приділяється вивченню рідної школи і пам"яток, які знаходяться на території села Кащенці. Так, проводячи дослідження по території , ми не можемо оминути увагою гідрологічний заказник. Наш гідрологічний заказник, який знаходиться на північ від села. Він займає площу 400 га. Свій початок він бере в місці витоку річки Кума. Через багатство вод цієї річки цю територію відносять до місцевих заказників. Води цієї річки багаті на мінеральні речовини, тобто ці води мають лікувальні властивості. З розповідей старожилів, ці води багаті на сірководень. Також існує легенда про походження назви річки, яка записана із спогадів старших людей(Додаток 1)

   На даний період часу в селі налічується 170 дворів, в яких проживає 711 жителів. В нас функціонує загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, де навчається 100 учнів. На території села працює ФАП, дитячий садок, будинок культури, кілька магазинів. Частина мешканців працюють у місцевому ТОВ „Хлібороб” та у фермерському господарстві „Віжан”. З 2007р проводиться газифікація.

Серед визначних подій для населеного пункту слід відзначити:

1. Побудова приміщення школи у 1932-33рр.
2. У лютому 1944р. партизанський загін Вощила звільнив населений пункт від німецько-фашистських загарбників

У 2015 році в селі розпочалося будівництво церкви.